Липень, спека, ніч. Ми на балконі на дев'ятому, світло в кімнаті вимкнене.

Вона курила біля поруччя в моїй футболці. Я обійняв ззаду. «Там, на сьомому, хтось не спить», — сказала тихо. У вікні навпроти стояв силует. Чи дивився він на нас — не знати.

Вона загасила сигарету, повільно підняла футболку до талії, глянула на те вікно, потім на мене через плече. «Хай подивится».

Ми кохались стоячи, повільно. Вона трималась за поруччя й не відводила погляду від освітленого вікна. Щоразу, коли тінь там ворушилась, її тіло напружувалось під моїми руками. Я не знаю, що вона уявляла. Знаю, що такою я її ще не знав.

Силует так і не відійшов. Уже в ліжку вона спитала: «Як думаєш, він бачив?» Я сказав, що ні.

«Шкода», — і заснула, усміхаючись.