пішли на нудне кіно бо в нього був купон. останній ряд, кут, зал майже пустий

на двадцятій хвилині його рука лягла мені на коліно. на тридцятій вище. на сороковій я вже не розуміла хто там кого вбив

а він дивився в екран. спокійно. ніби реально цікаво. і щоразу коли я починала дихати голосніше — зупинявся. чекав. і знову

на п'ятий раз я не витримала, сама взяла його руку і притиснула. він уперше за фільм глянув на мене, посміхнувся і не зупинився. на екрані щось вибухало, і слава богу, бо звук я видала такий шо в тиші почули б усі. потім я поклала руку на нього, і вже він не був такий спокійний. до титрів в екран з байдужим обличчям дивилась уже я

світло. я червона, долоні мокрі. він: «тобі сподобався фільм?»

ходили ще раз. фільм я так і не подивилась